Бальзами - ліки старовини

Бальзамы-лекарство старовини. Багато продуктів з навколишнього нас світу відвіку привертали увагу людства своїми незвичайними цілющими властивостями. З давніх часів людям були відомі дерева і ку­старникі, з яких при пошкодженнях кори витікають густі, смолянисті, з сильним специфічним ароматом рідини, що швидко густіють і висихають на повітрі. У працях Авіценни і інших відомих учених вони получи­лі назва "бальзами". Ефіромаслічнимі і бальзамними рослинами, а також отриманими з них складами Гіппократ, Діосько-рід, Гален, Авіценна і інші учені користувалися для лікування різних хвороб. До початку нинішнього сторіччя копайський, перуанський, толутанський, канадський, ладанний, кедровий і інші бальзами вважалися за чудодійні засоби при різних ураженнях шкіри, хворобах легких і верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Вони широко використовувалися для обкурювання повітря і з метою "облагороджування" ліків, що володіють неприємним запахом і смаком. Бальзамамі називали знамениту мірру (арабський "гіркий") — смолу рослини комміфори, що виростає в посушливих районах Північно-східної Африки, камедь деяких видів молочаю, бензойну смолу, що здобувається з кори дерева стіракс на островах Ява, Суматра, Борнео і в Індії, знаходила застосування в різних релігійних культах. Смолу мастиці в усохлому вигляді вживали як жуйку для зміцнення ясен і усунення неприємного запаху з рота. Бальзамну смолу сандарак з північноафриканського сандаракового дерева застосовували в зуболікарській практиці як матеріал для пломб, а також при дизентерії. Бальзамні смоли відвіку застосовувалися в лечеб­них цілях як зовнішньо, так і всередину. Авіценна ісполь­зовал сандарак при "виразках, прищах в легенях" і заста­релом кашлі, а також при сонливості і розширенні вен (всередину і зовнішньо). У своїй класичній праці "Канон лікарської науки" учений дає характеристику бальзаму: "Сильний засіб для заспокоєння головного болю, якщо їм змащувати віскі, у вигляді крапель у вуха позбавляє від дзвону і шуму у вухах, заспокоює зубний біль, обостря­ет зір, розсмоктує пухлини і усуває в міндалі­нах болі". До наших днів дійшли описи деяких способів приготування бальзамов Авіценною: "Нарізуй кусочка­мі морський лук і звари у воді, давши добре прокипіти, зли воду, налий новою і вари до тих пір, поки лук покажеться на дотик м'яким і добре звареним, потім старатель­но істолки все це в меду і зроби з цього кашку". "Іс­толки молочай, підло туди води, проціди, заміси з мукою, приготуй пиріжок, підло вареного меду і давай є таким, що потребує кишкових вивержень і страждаючим водянкою". У вигляді обкурювання при різних захворюваннях, зокрема гінекологічних, застосовували смоли, тмин, соснову кору. Свіжий сосновий бальзам (живиця) широко пріменял­ся в народній фітотерапії слов'ян як ранозагоювальний і протизапальний засіб, поліпшуючий зрощення тканин при переломах, знеболююче, вживане наруж­но при ранах і хронічних трофічних виразках, тріщинах губ, рук, ніг, фурункульозі, мокнучій екземі і ін. Вживали живицю при гастриті і виразці шлунку, при тубер­кулезе легенів, лікуванні грижі і грипу. У народной-медіцине вважали, що бальзам допомагає при злоякісних пухлинах, а при закопуванні по краплі щодня в очі сильно палить, але розсмоктує навіть застаріле більмо. Розпарену мозоль зводили, накладаючи на неї живицю. Рани при застосуванні жі­віци гоїлися значно швидше і без болю. Лікували свищі, опіки мазями, що містять бальзам в сумішах зі свинячим нутряним салом і воском в рівних коліче­ствах, які накладали під пов'язку. У стародавніх рукописах, що дійшли до нашого часу, написаних на мовах народів Ближнього, Середнього Вос­тока і Тибету — арабському, персидському, турецькому, китай­ськом, індійському, татарському, азербайджанському, — усюди, де згадуються бальзами, з вражаючою одностайністю вони розцінюються як надійні ліки, що виліковують від багатьох захворювань. Особливе місце в історії медицини слід відвести баль­замам із зміїної отрути — вони з глибокої старовини іс­пользуются для лікування різних захворювань. Впродовж багатьох сторіч секрети пріготовле­нія ліків з отрути змій зберігалися в глибокій таємниці. Історія зберегла до наших днів лише небагато сведе­нія про стародавніх "зміїних бальзамах". Понтійський цар Мітрідат VI Евпатор (132—63 рр. До н. е.) щодня приймав невеликі дози зміїної отрути, щоб стати несприйнятливим до дії отрути, яку він побоювався отримати з 'їжею або питтям від претендентів на владу. Створений пізніше складний склад протиотрути, що містить різні частини рослин, опій, висупгенниє тіла змій і десятки інших продуктів тварини, рослинне і мінеральне походження, був названий мітрідатумом. Згодом на основі цього бальзаму з'явилися десятки інших протиотрут, зокрема найзнаменитіше — терьяк, протягом багатьох століть що застосовувалося в країнах Европи і Азії для лікування людей, пострадавших від укусів отруйних плазунів. У епоху середньовіччя зміїну отруту використовували для виготовлення "магічних напоїв" і мазей від прока­зи і лихоманки, чуми і ревматизму, епілепсії і хвороби Паркінсона, трахоми і гнійних виразок. Проте потребова­лось не одне сторіччя, щоб з наукових позицій об'яс­ніть успіх при практичному застосуванні препаратів зміїних отрут. В даний час встановлено, що ця група речовин, що включає білки, фермен; ти, токсини, пігменти, жири, мінеральні речовини, володіє високою ізбірательнос­тью дії, здатністю втручатися в окремі зве­нья тонких біохімічних процесів, що протікають в жі­вом організмі. Деякі зміїні отрути широко використовуються в каче­стве кровоспинних, болезаспокійливих, протівоопу­хольових засобів, для профілактики і лікування м'язового і суглобового ревматизму, запальних процесів, нев­ралгий, радикулітів., Поліартритів, плевритів, бронхиаль­ной астми і інших захворювань. Лікування слід проводити під спостереженням лікаря і користуватися дозволеними медичними препаратами або біологічно активними добавками. В наші дні асортимент цілющих бальзамов по­стоянно розширюється завдяки впровадженню в медичну практику раніше відомих складів (бальзами Біттнера, Маурера, Караваєва, Вишнєвського і ін.) І у зв'язку з разра­боткой нових ("Бероз", "Флора", "Фітулвент", "Грааль", бальзамні екстракційні масла і ін.). Як і у давнину, в цих продуктах мінерально­го, рослинне і тваринне походження привертає висока ефективність при профілактиці і лікуванні мно­гих захворювань.

Сайт: Бальзамы-лекарство старовини