Бальзами - ліки старовини
Бальзамы-лекарство старовини. Багато продуктів з навколишнього нас світу відвіку привертали увагу людства своїми незвичайними цілющими властивостями. З давніх часів людям були відомі дерева і кустарникі, з яких при пошкодженнях кори витікають густі, смолянисті, з сильним специфічним ароматом рідини, що швидко густіють і висихають на повітрі. У працях Авіценни і інших відомих учених вони получилі назва "бальзами". Ефіромаслічнимі і бальзамними рослинами, а також отриманими з них складами Гіппократ, Діосько-рід, Гален, Авіценна і інші учені користувалися для лікування різних хвороб. До початку нинішнього сторіччя копайський, перуанський, толутанський, канадський, ладанний, кедровий і інші бальзами вважалися за чудодійні засоби при різних ураженнях шкіри, хворобах легких і верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Вони широко використовувалися для обкурювання повітря і з метою "облагороджування" ліків, що володіють неприємним запахом і смаком. Бальзамамі називали знамениту мірру (арабський "гіркий") — смолу рослини комміфори, що виростає в посушливих районах Північно-східної Африки, камедь деяких видів молочаю, бензойну смолу, що здобувається з кори дерева стіракс на островах Ява, Суматра, Борнео і в Індії, знаходила застосування в різних релігійних культах. Смолу мастиці в усохлому вигляді вживали як жуйку для зміцнення ясен і усунення неприємного запаху з рота. Бальзамну смолу сандарак з північноафриканського сандаракового дерева застосовували в зуболікарській практиці як матеріал для пломб, а також при дизентерії. Бальзамні смоли відвіку застосовувалися в лечебних цілях як зовнішньо, так і всередину. Авіценна іспользовал сандарак при "виразках, прищах в легенях" і застарелом кашлі, а також при сонливості і розширенні вен (всередину і зовнішньо). У своїй класичній праці "Канон лікарської науки" учений дає характеристику бальзаму: "Сильний засіб для заспокоєння головного болю, якщо їм змащувати віскі, у вигляді крапель у вуха позбавляє від дзвону і шуму у вухах, заспокоює зубний біль, обостряет зір, розсмоктує пухлини і усуває в міндалінах болі". До наших днів дійшли описи деяких способів приготування бальзамов Авіценною: "Нарізуй кусочкамі морський лук і звари у воді, давши добре прокипіти, зли воду, налий новою і вари до тих пір, поки лук покажеться на дотик м'яким і добре звареним, потім старательно істолки все це в меду і зроби з цього кашку". "Істолки молочай, підло туди води, проціди, заміси з мукою, приготуй пиріжок, підло вареного меду і давай є таким, що потребує кишкових вивержень і страждаючим водянкою". У вигляді обкурювання при різних захворюваннях, зокрема гінекологічних, застосовували смоли, тмин, соснову кору. Свіжий сосновий бальзам (живиця) широко пріменялся в народній фітотерапії слов'ян як ранозагоювальний і протизапальний засіб, поліпшуючий зрощення тканин при переломах, знеболююче, вживане наружно при ранах і хронічних трофічних виразках, тріщинах губ, рук, ніг, фурункульозі, мокнучій екземі і ін. Вживали живицю при гастриті і виразці шлунку, при туберкулезе легенів, лікуванні грижі і грипу. У народной-медіцине вважали, що бальзам допомагає при злоякісних пухлинах, а при закопуванні по краплі щодня в очі сильно палить, але розсмоктує навіть застаріле більмо. Розпарену мозоль зводили, накладаючи на неї живицю. Рани при застосуванні жівіци гоїлися значно швидше і без болю. Лікували свищі, опіки мазями, що містять бальзам в сумішах зі свинячим нутряним салом і воском в рівних колічествах, які накладали під пов'язку. У стародавніх рукописах, що дійшли до нашого часу, написаних на мовах народів Ближнього, Середнього Востока і Тибету — арабському, персидському, турецькому, китайськом, індійському, татарському, азербайджанському, — усюди, де згадуються бальзами, з вражаючою одностайністю вони розцінюються як надійні ліки, що виліковують від багатьох захворювань. Особливе місце в історії медицини слід відвести бальзамам із зміїної отрути — вони з глибокої старовини іспользуются для лікування різних захворювань. Впродовж багатьох сторіч секрети пріготовленія ліків з отрути змій зберігалися в глибокій таємниці. Історія зберегла до наших днів лише небагато сведенія про стародавніх "зміїних бальзамах". Понтійський цар Мітрідат VI Евпатор (132—63 рр. До н. е.) щодня приймав невеликі дози зміїної отрути, щоб стати несприйнятливим до дії отрути, яку він побоювався отримати з 'їжею або питтям від претендентів на владу. Створений пізніше складний склад протиотрути, що містить різні частини рослин, опій, висупгенниє тіла змій і десятки інших продуктів тварини, рослинне і мінеральне походження, був названий мітрідатумом. Згодом на основі цього бальзаму з'явилися десятки інших протиотрут, зокрема найзнаменитіше — терьяк, протягом багатьох століть що застосовувалося в країнах Европи і Азії для лікування людей, пострадавших від укусів отруйних плазунів. У епоху середньовіччя зміїну отруту використовували для виготовлення "магічних напоїв" і мазей від прокази і лихоманки, чуми і ревматизму, епілепсії і хвороби Паркінсона, трахоми і гнійних виразок. Проте потребовалось не одне сторіччя, щоб з наукових позицій об'ясніть успіх при практичному застосуванні препаратів зміїних отрут. В даний час встановлено, що ця група речовин, що включає білки, фермен; ти, токсини, пігменти, жири, мінеральні речовини, володіє високою ізбірательностью дії, здатністю втручатися в окремі звенья тонких біохімічних процесів, що протікають в жівом організмі. Деякі зміїні отрути широко використовуються в качестве кровоспинних, болезаспокійливих, протівоопухольових засобів, для профілактики і лікування м'язового і суглобового ревматизму, запальних процесів, невралгий, радикулітів., Поліартритів, плевритів, бронхиальной астми і інших захворювань. Лікування слід проводити під спостереженням лікаря і користуватися дозволеними медичними препаратами або біологічно активними добавками. В наші дні асортимент цілющих бальзамов постоянно розширюється завдяки впровадженню в медичну практику раніше відомих складів (бальзами Біттнера, Маурера, Караваєва, Вишнєвського і ін.) І у зв'язку з разработкой нових ("Бероз", "Флора", "Фітулвент", "Грааль", бальзамні екстракційні масла і ін.). Як і у давнину, в цих продуктах мінерального, рослинне і тваринне походження привертає висока ефективність при профілактиці і лікуванні многих захворювань.
Сайт: Бальзамы-лекарство старовини